ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Мовленнєве спілкування є одним з перших видів діяльності, яким дитина оволодіває під час онтогенезу. Воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі різнобічного спілкування дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ у його цілісності й різноманітності, формує та розкриває власний внутрішній світ, свій образ Я, засвоює та створює культурні цінності, є при цьому активним суб’єктом взаємодії.

Мовлення дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Сучасне трактування мовленнєвого спілкування здійснюється у контексті теорії мовленнєвої діяльності. Вчені розуміють мовленнєве спілкування як специфічну форму взаємодії людей у процесі їх пізнавально-трудової діяльності, що складається з комунікативних актів, у яких беруть участь комуніканти – різні люди, що продукують висловлювання (тексти) та інтерпретують їх.

У дітей дошкільного віку існують паралельно дві сфери мовленнєвого спілкування:

· ​спілкування з дорослими – педагогами, членами сім’ї, знайомими та незнайомими людьми;

·​ спілкування з дітьми – однолітками, меншими за віком, старшими за віком дошкільниками та дітьми шкільного віку, як знайомими ми, так і незнайомими.

Завдання та показники комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей

Потреба в мовленнєвому спілкуванні розвивається впродовж усього періоду дошкільного віку. Успіх взаєморозуміння у мовленнєвому спілкуванні залежить від того, наскільки сформовані в дітей комунікативно-мовленнєві здібності, мовна мовленнєва та комунікативна компетентність.

Мовна компетентність – це засвоєння та усвідомлення мовних норм, які історично склалися у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне їх застосування в будь-якій людській діяльності у процесі використання певної мови.

Під мовленнєвою компетентністю вчені, зокрема доктор педагогічних наук Алла Богуш, розуміють уміння адекватно, доречно й практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях – висловлювати свою думку, бажання, наміри, прохання тощо, застосовуючи для цього мовні, немовні (міміка, жести, рухи), інтонаційні засоби виразності мовлення. Результатом сформованості як мовної, так і мовленнєвої компетентності є комунікативна компетентність, під якою розуміють, за визначенням Алли Богуш, комплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність у спілкуванні.

У Базовому компоненті дошкільної освіти окреслено мету сучасної лінгво дидактики на етапі дошкільного дитинства. Це – формування комунікативно-мовленнєвої компетентності дитини дошкільного віку, зокрема здатності дитини виражати свої бажання, наміри, а також давати пояснення своїм діям та їх змісту за допомогою мовних і немовних засобів. Показником компетентності є здатність дитини будувати своє мовне спілкування з іншими людьми в різних життєвих ситуаціях.

У практиці дошкільної освіти існує суперечність між розумінням важливості спілкування для психічного розвитку особистості дитини та нерозв’язаністю проблем формування самого спілкування як діяльності. В умовах дитячого садка становлення спілкування підміняють проблемою розвитку компонентів мовлення, а це обмежує можливості гармонійного розвитку особистості через формування широкого кола комунікативних умінь: уміння аналізувати ситуацію спілкування, сприймати та відтворювати не лише змістову, а й емоційну інформацію.

Завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини:

·​ забезпечити цілісність і життєздатність різних спільнот людей – «дитина – дорослий», «діти – дорослі», «дитина – дитина», «діти – однолітки й малюки»;

· ​розвивати усі форми (емоційно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативне) і засоби (невербальні, мовні) спілкування вихованців дошкільного віку;

· ​навчати диференціювати емоції (моральні, інтелектуальні, естетичні);

·​ формувати інтелект і дослідницьку діяльність, способи пізнання навколишнього світу;

·​ формувати творче (продуктивне) ставлення до організації діяльності й спілкування;

·​ розвивати комунікативно-мовленнєві здібності.

Спілкування надає дитині змогу не лише одержувати, засвоювати досвід, а й створює умови для реалізації власної індивідуальності в загальній справі і, що не менш важливо, спонукає дитину ділитися власним досвідом, віддавати людям увагу, пошану, інтерес, здібності.

Тому запропонована сучасна система методів мовленнєвого спілкування описана не з погляду їх дидактичної характеристики (наочні, словесні, практичні, інтелектуальні), а з погляду реальної взаємодії педагога з вихованцями.

Методи мовленнєвого спілкування

· ​створення мотиваційної діяльності;

·​ організація пізнавальної діяльності, спрямованої на одержання нової інформації;

·​ репродукція знань, формування вмінь і навичок;

·​ систематизація й узагальнення одержаних знань;

·​ організація творчої діяльності для використання знань, умінь і навичок у нових умовах на творчому рівні;

·​ інтерактивне навчання.

Методи інтерактивної взаємодії

Як відомо, жодну освітню новацію не можна перенести в чистому вигляді з однієї реальності в іншу, оскільки важливе значення мають такі чинники, як філософія навчального закладу, рівень професійної підготовки вихователів. Вітчизняна наука не дає готових методів інтерактивного навчання дошкільників. Але у практичній діяльності можна деякі з них адаптувати для роботи з дітьми старшого дошкільного віку. Зокрема, такі методи, як:

·​ багатоканальна діяльність;

·​ активне моделювання;

·​ розв’язання проблеми, або «дерево цілей»;

·​ мікрофон;

·​ карусель;

·​ неперервні думки, або «нескінчений ланцюжок»;

·​ відкриття законів життя;

·​ інтелектуальні хвилинки;

·​ «чарівні» перевтілення;

·​ творча діяльність.

Багатоканальна діяльність

Відомо, що діти добре засвоюють ті знання, які торкаються їхніх почуттів. Тому головне – викликати подив, інтерес кожної дитини до проблеми й обов’язково провести роботу, щоб задіяти різні аналізатори.

Модель творчого розвитку – «подив – інтерес – проблема – дії – пізнання – творчість».

Активне моделювання

Це практична модель побудови освітнього процесу за допомогою гри, казки, театральної діяльності, що покликана реалізувати, окрім головної дидактичної мети, ще й комплекс таких цілей:

· ​надати дітям змогу самовизначатися;

·​ спонукати розвиток творчої уяви;

·​ створити умови для вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті;

·​ стимулювати дітей до висловлення своїх думок.

Метод розв’язання проблеми, або «дерево цілей»

Обирають проблему, що не має однозначного рішення, - наприклад, ситуації життя, епізоди казки, художнього твору. Дітям пропонують розглянути «дерево цілей» у вигляді схеми та ставлять завдання доповнити або домалювати його. Із запропонованою схемою може працювати кілька груп дітей, у кожній з яких діти, спілкуючись, розв’язують проблему разом. Кожна група пропонує своє рішення. Обговорюючи запропоновану проблему, вихователь разом з дітьми створює образне «дерево цілей».

Для прикладу пропонуємо варіант бесіди педагога з дітьми на мотиваційному етапі проекту «Сюрпризи краплинки».

Модель трьох запитань:

· Що знаємо про воду?

· Про що хотіли б дізнатися

· Що слід зробити, аби дізнатися?

· Про що хочуть дізнатися діти?

· Кому потрібна вода?

· Звідки у нас удома вода?

· Скільки рідини вживає людина?

· Куди дівається брудна вода з квартири?

· Чому морська вода солона?

· Які річки течуть в Україні?

· Звідки береться дощ?

Діти висувають пропозиції щодо вигляду «дерева цілей»: хмаринка з краплинками, Капітошка з краплинками, акваріум з рибками тощо. Спільно з педагогом вирішують, що «дерево цілей» створюватимуть у вигляді Капітошки з паперовими краплинками.

«Дерево цілей» є образним записом плану роботи, способів реалізації задумів. Так, скажімо, під час реалізації проекту «Чарівний світ звуків» діти вигадали «дерево цілей» у вигляді хлопчика, який чує різні звуки навколо себе: гримить грім, плаче дитина, грає музика тощо.

Мікрофон

Цей різновид групового обговорення, що дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Умови його використання:

· надавати слово лише тому, хто отримує уявний мікрофон;

· ​говорити швидко й стисло;

· ​не оцінювати відповіді;

· ​можливе поєднання з дидактичними іграми на кшталт «Закінчи слово або речення», «Ланцюжок» тощо.

Карусель

Цей варіант інтерактивної діяльності є найефективнішим для одночасного включення всіх дітей в активну взаємодію з іншими дітьми, дорослими, казковими героями для обговорення різних дискусійних питань.

Цей метод успішно застосовують:

· ​для обговорення результатів дослідів;

· ​під час роботи з «дослідницьким фартухом» для збирання інформації з будь-якої теми;

· ​для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань, правил поведінки.

Організація цієї роботи передбачає розміщення стільців для дітей у два кола: внутрішнє – нерухоме, а зовнішнє – рухоме.

Неперервні думки, або «нескінченний ланцюжок»

Це одна з форм обговорення питань, за якої діти приймають власне рішення за обмежений час, утворюючи єдиний «ланцюжок» думок. Метод має варіанти: прийняття й висловлення самостійного рішення або добирання картинок до теми.

За предметними картинками діти утворюють ланцюжок думок: виделка – тарілка (щоб снідати) – ваза (виготовлена з фарфору, як і тарілка) – вода (наливають у вазу) – річка (там тече вода) – літо (добре влітку на річці) тощо.

Відкриття законів життя

У практиці роботи дошкільних навчальних закладів набули широкого використання авторські методи інтерактивного навчання. Метод відкриття законів життя – один з них. У його основу покладено проблемно-ситуативне спілкування дітей з навколишнім світом. Це одна з найактуальніших, найефективніших форм роботи, умовою якої є розвиток пізнавальної активності, піднесення її на вищий щабель практичних досліджень, дій самих дітей.

Важливою умовою цього методу є:

· ​визначення проблеми або її пошук;

· ​організація різних видів спілкування з навколишнім світом – замилування, спостереження, гра, досліди;

· ​обмін враженнями, думками;

· ​фіксування результатів – схеми, позначки.

Перевага цього методу в тому, що кожна дитина щодня відкриває для себе закони життя й природи через власну творчу діяльність.

Інтелектуальні хвилинки

Це інтерактивний метод колективного обговорення. Застосування інтелектуальних хвилинок у процес і розв’язання проблеми спонукає дітей виявляти увагу, уяву, творчість, вільно висловлювати свої думки.

Результативність інтелектуальних хвилинок полягає в тому, що цей метод дає змогу зібрати якнайбільше ідей щодо проблеми від усіх дітей протягом обмеженого часу.

Під час проведення інтелектуальних хвилинок дотримуються таких правил:

не обговорюються і не критикуються висловлювання інших;

​не забороняють повторювати ідеї, запропоновані іншими;

​заохочують розширення ідей;

​спонукають дітей розвивати або змінювати ідеї інших.

Метод «чарівних» перевтілень

Цей метод передбачає дії, які відтворюють будь-які явища, об’єкти навколишньої дійсності, дають змогу дітям уявити себе в іншому образі. Перевтілення в обрах характеризує внутрішній стан дитини, її потреби у певний проміжок часу.

Дуже важливо обговорити з кожною дитиною відчуття образу. Використання цього методу передбачає низку умов:

· ​створення мотивації, ситуації, що потребує перевтілення;

· ​проведення відповідної підготовчої роботи щодо внутрішнього настрою дітей;

· ​забезпечення комфортного середовища, атмосфери довіри, розкутості.

Творча діяльність

Метод творчої діяльності полягає в залученні дітей до самостійної дії у творчому процесі й дає змогу кожному само реалізуватися.

Організація методу потребує:

· створення умов, натхнення, творчого піднесення для різних видів діяльності;

· ​визначення значущості дитячого творіння, створення ситуації успіху;

· ​практичне використання результатів творчого процесу, оформлення виставок, проведення конкурсів, виготовлення сувенірів.

Складовими інтерактивних методів є прийоми інтерактивного навчання. За потреби їх можна комбінувати у різних методах.

Прийоми інтерактивного навчання: дослідницький фартух, логічний ланцюжок, про те саме по-різному, добре – погано, «малювання» словами, інсценізація віршів, танок листка, що падає, поетична майстерня, мовленнєвий етикет, відгадай героя, хвилинки осяяння (створення ситуації емоційного сплеску, використання ситуації успіху), пошук добрих слів, «дерево пізнання».

Використання вихователем інтерактивних методів під час освітнього процесу дає змогу організовувати спілкування як діяльність, створює оптимальні умови для ефективного розвитку у дітей навичок комунікації завдяки набутому досвіду мовленнєвої взаємодії як з однолітками, так і з дорослими.

Сучасні підходи до розвитку зв’язного мовлення у дітей

Проблема розвитку зв’язного мовлення дітей добре відома педагогічним працівникам. Тож головним завданням для вихователів ЗДО є вдосконалення діалогічного та монологічного мовлення дітей, що сприяє розвитку їх зв’язного мовлення. Цю проблему можна вирішити через різні види мовленнєвої діяльності: переказ літературних творів, складання описових розповідей, створення творчих оповідань, заучування віршів, складання розповідей за картиною.

Щоб досягти певних результатів, першочергово треба враховувати умови для успішної реалізації ідей програми з мовленнєвого розвитку, а також слід використовувати нетрадиційні форми роботи з дітьми з формування зв’язного мовлення.

Умови, які повинен враховувати педагог, для успішної реалізації ідей програми з мовленнєвого розвитку:

* Насамперед, новий мовленнєвий матеріал, незнайома інформація мають подаватися дитині з урахуванням її потреб, намірів, інтересів. Майстерність педагога, саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан вихованця.

* Не варто до кінця розкривати перед дітьми всі особливості мовленнєвого матеріалу. Краще, коли дошкільнята самостійно або разом з дорослим дошукуватимуться елементів новизни, несхожості-схожості, варіативності. Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів. Однак елементи новизни варто поєднувати з набутим досвідом, знайомою інформацією,

* Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче, відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.

* Дорослий має задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

* За особистісно орієнтованого підходу однотипні вказівки, повчання, особливо для всієї групи дітей, не мають права на існування.

* Реалізуючи завдання комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини, дорослий має всіляко спонукати її до активності, свідомо обмежуючи свою участь доречними, лаконічними висловлюваннями

* Важливо, щоб дорослий брав на себе роль не контролера чи експерта, а носія інформації. За умови, що вихователь є для дитини авторитетною особою, така форма пред’явлення вимог спонукає її до саморегуляції і самокорекції.

Одним із методів, які полегшують процес становлення зв’язного мовлення, є мнемотехніка. Мнемотехніка (від грецької – пам’ять і мистецтво) – це спосіб покращення нової інформації шляхом утворення асоціативних зв’язків за допомогою спеціальних методів і прийомів.

Мнемотехніка є системою методів і прийомів, які забезпечують успішне запам’ятовування, збереження і відтворення інформації, знань про особливості об’єктів природи, про навколишній світ, ефективне запам’ятовування структури розповіді, і, звичайно, розвиток мовлення. Адже саме за допомогою мнемотехніки, (яка є своєрідним зоровим планом для створення монологів і допомагає дітям в правильній послідовності будувати розповіді, лексико-граматично її наповнити), можна розвивати у дітей уміння розуміти і переповідати знайомі казки, вірші; навчати малюків правильній звуковимові; знайомити з літерами та цифрами; розвивати у дітей розумову активність, спостережливість, кмітливість, мислення, увагу, пам’ять, уяву; сприяти вирішенню дошкільниками винахідницьких завдань ігрового, казкового, етичного характеру.

Мнемотехнічні прийоми: аналогія, трансформація, тлумачення, зв’язування (колаж), сюжет, логічні запитання, небилиці, піктограми, мнемоквадрати, мнемодоріжки, мнемотаблиці, передача змісту відповідними рухами, передача змісту через гру драматизацію (інсценування)

Особливості технології:

– Використання не зображення предмету, а символів для запамятовування.

Етапи роботи з мнемотаблицями:

1. Розглядання таблиці і розбір того, що на ній зображено.
2. Здійснюється перекодування інформації, тобто перетворення з абстрактних символів в образи.
3. Після перекодування здійснюється переказ казки чи оповідання по заданій темі.

Послідовність роботи з мнемотаблицями:

1. Введення елементів символів (форми, величини, дії).
2. Використання опорних схем на всіх видах занять, різних видів діяльності (для вироблення в дитини звикання, розуміння, що символ універсальний).
3. Введення заперечень.
4. Поєднання символів, читання їх ланцюжка.
5. Самостійний пошук дітьми зображень, що символізують якість.
6. Творче створення дітьми опорних схем.

Прийом “Трансформація” дозволяє  при вивченні об’єктів перетворювати їх на інші за значенням та образом, що легші для запам’ятовування. Наприклад: образ яблука ми можемо трансформувати в будь – яку цифру

Прийом “Піктограм” (абетка символів) для заучування віршів, скоромовок, переказу сюжету твору. Піктограми – маленькі прості малюночки, значки, в яких виділяються суттєві ознаки предмета або поняття.

Наприклад: слова – предмети: гриб, дощ, сонце, мураха, метелик, миша, горобець, заєць, лисиця, жаба.

Слова – дії: повзає, стрибає, літає, ходить, бігає, росте, світить, покажи

Слова – властивості: великий, маленький, сумний, веселий

Символи – прийменники:

Метод колажів (від франц. “наклеювання”) – аркуш картону, на якому наклеєні або намальовані від 7 до 50 малюнків. Малюнки повинні бути різноманітними, не повторюватися, різні за змістом та розмірами. В деяких колажах, можна використовувати цифри, букви.

Метод аналогії:

Коректурні таблиці (Н.Гавриш)

Коректурні таблиці – це інформаційно-ігрове поле з різною кількістю клітинок (від 9 до 25), заповнених предметними картинками (цифрами або буквами, символами чи знаками, геометричними фігурами)

Завдання для дітей під час роботи з коректурними таблицями:

* Знайти правильну відповідь;

* Назвати потрібне слово/слова;

* Пояснити свої дії;

* Висловити власну думку.

Свійські птахи

Асоціація – поняття, що виникає при згадування поняття. В основу створення, асоціативних карт покладено принцип інтелектуальних карт: у центрі аркуша розміщують картинку, яка відображає ключове поняття (наприклад, дім, осінь, весна, фрукти, кубик…), а простір навколо неї заповнюють різними зображеннями, які стосуються ключового поняття або ніяк з ним не пов’язані.

Дітям пропонується з’єднати лініями взаємопов’язані з ключовим поняттям картинки й обґрунтувати свій вибір. Робота з асоціативною картою спонукає дітей до роздумів, міркувань, активізуючи їхню уяву, мислення та зв’язне мовлення.

Наступний метод, який не можна залишити без уваги, це метод наочного моделювання. Д. Ушинський писав: «Учить дитину якимось невідомим йому п’яти словам – він буде довго і марно мучитися, але зв’яжіть двадцять таких слів з картинками, і він засвоїть їх на льоту».Отже, актуальність використання наочного моделювання в роботі з дітьми полягає в тому, що:

– по-перше, дитина дошкільного віку дуже пластична і легко навчається, але для більшості дітей характерною є швидка стомлюваність і втрата інтересу до заняття. Використання наочного моделювання викликає інтерес і допомагає розв’язати цю проблему;

– по-друге, використання символічної аналогії полегшує і прискорює процес запам’ятовування і засвоєння матеріалу, формує прийоми роботи з пам’яттю;

– по третє, застосовуючи графічну аналогію, діти вчаться бачити головне, систематизувати здобуті знання .

При цьому необхідно враховувати загальнопедагогічні принципи дидактики, зокрема, поетапність засвоєння дітьми рідної мови:

– збагачення словникового запасу;

– побудова простих речень;

– складання зв’язної розповіді, спираючись на низку символів, доцільних у кожному конкретному випадку;

– складання творчої розповіді з опорою на певні моделі .

Моделювання виключає формальну передачу знань – вивчення об’єкта чи явища відбувається в ході інтенсивної практичної і розумової діяльності, розвиваючи мислення і творчі здібності людини будь-якого віку.

Завдання методу:

– вчити дітей граматично правильно, зв’язно та послідовно висловлювати          свою думку;

– вчити переказувати невеликі твори;

– удосконалювати діалогічну мову;

– формувати вміння вільно, невимушено вступати в розмову, підтримувати          діалог;

– вчити описувати предмет, картину;

– виховувати бажання говорити як дорослий.

Основна ідея методу – формування пізнавальної активності дошкільників шляхом активного застосування методу моделювання. Такий підхід дозволяє дітям на рівні наочно-образного мислення засвоювати складніші знання й уміння, розуміти деякі принципи, зв’язки і закономірності, що знаходяться в основі предметів і явищ, які нас оточують, вибудовувати цілісну картину світу. Таким чином, цей метод пропонується застосовувати тоді, коли потрібно показати дітям внутрішні, часом приховані від безпосереднього сприйняття властивості, якості, зміст і відносини різноманітних об’єктів у реальному світі.

Модель казки” Колобок “ за методом наочного моделювання

Модель казки «Ріпка»

Для складання описових розповідей у роботі з дітьми дошкільного віку доцільно використовувати кола Ейлера. Кола Ейлера – це геометрична схема, за допомогою якої можна наочно відобразити відносини між поняттями або множинами об’єктів. Вони були винайдені Леонардом Ейлером в 18 столітті і з тих пір широко використовуються у математиці, логіці і в різних напрямках. Враховуючи простоту і наочність моделі кіл Ейлера, вони можуть бути з успіхом використані в дитячому садку на заняттях з розвитку мовлення. Ознаки предмета в колах Ейлера позначаємо схематично, за допомогою позначок. Використовуючи кола Ейлера дитина вчиться зіставляти, узагальнювати, групувати матеріал в цілях запам’ятовування, розвивається мовлення, пам’ять і мислення. Для розвитку зв’язного мовлення, оволодіння прийомом порівняльного опису на заняттях з дітьми використовують заздалегідь намальовані схеми, кола Ейлера. Відмінність предметів вказані схематично в колах, подібності, однакові ознаки предметів, вказані в перетині кілець.

Наприклад порівняльний опис лисиці і зайця.

Лисиця і заєць – це дикі тварини. Заєць – маленький, а лисиця -більша. У зайця літом хутро сірого кольору, а у лисиці рудого. Заєць – їсть овочі, а лисиця – хижак.

• широко використовуються прийоми активізації мовлення дітей:
• крісло оповідача;
• відкритий мікрофон;
• розповіді-серіали;
• крісло мрійника;
• хвилинки мовленнєвої творчості.

Наступна інноваційна технологія з розвитку зв’язного мовлення, яка заслуговує на увагу – «Складання синквейнів». Ця форма роботи допомагає розширити словник дітей, розвиває у дітей уяву, мислення.

Синквейн – це один з прийомів активізації пізнавальної активності дітей, формування їх розумового та мовленнєвого розвитку. Слово “синквейн” походить від французького слова “п’ять” і означає “вірш, що складається з п’яти рядків”.

Синквейн – це не звичайний вірш, а вірш, написаний відповідно до певних правил. У кожному рядку задається набір слів, який необхідно відобразити у вірші.

Схема складання синквейну

– Перша строчка – тема синквейну (одне слово)  – означає обєкт, про який         піде мова.

– Друга строчка – два слова (прикметники або дієприкметники), дають опис          ознак та властивостей предмету.

– Третя строчка – три слова (дієслова або дієприкметники), що описують          характерну дію об’єкта.

– Четверта строчка – фраза з чотирьох слів, що описує особисте відношення          автора до об’єкта.

– П’ята строчка – одне слово, що характеризує суть предмету.

Щоб навчити дітей складати синквейн, їм пропонують наступні вправи, метою яких є уміння виділяти з потоку мовлення потрібне слово.

1. За допомогою сигналів (плескання в долоні, підняття руки) вибрати слово, найбільш відповідне по змісту до картинки (вовк, лисиця).

Лисиця – доброта, хитрість, злість.

Вовк – зло, радість, захист.

Робота в групах.

2. Гра “Який, яка, яке?” (на столі лежать картинки, наприклад м’яч, квітка, лимон, цукерка і так далі).
3. Гра “Злови м’яч” Вихователь називає слово-предмет і кидає м’яч дитині , вона в свою чергу, називає слово, що асоціюється з названим словом. Обов’язкова умова – всі слова відповідають на питання хто? або що? Наприклад: м’яч – гра, мама – зустріч, ранок – сонце.
4. “Аукціон слів”. З дітьми можна складати синквейн за допомогою навідних запитань, а також доповнювати словами “недописаний” синквейн.

Наприклад:

Хлопчик

Охайний,…

Малює,…

Він все встиг зробити.

Радість!

Листя. Яке? (2 слова).

Що робить (3 слова).

Речення (своє відношення до листя).

Слово, що асоціюється з названим словом.

Таким чином, ефективним засобом вирішення складних завдань із розвитку мовлення дітей дошкільного віку, засобом подолання певних труднощів у складанні описових розповідей, поганому запам’ятовуванні віршів, порушенні мовлення, бідному словниковому запасі, швидкій втомі, нецікавості тощо виступають нестандартні прийоми розвитку мовлення. Великий обсяг знань, який дитина не може засвоїти на основі словесного пояснення дорослого, вона легко засвоїть, якщо цю інформацію подати у вигляді дій із наочними моделями, що відображають істотні риси досліджуваних явищ. Нестандартний матеріал сприймається ними як доступний, цікавий, загадковий, незвичайний. Нестандартні прийоми будуть найбільш дієвими лише тоді, коли вихователь залучатиме і дітей до створення нових моделей та використання їх у навчально-мовленнєвій діяльності, як підказку, як маленьку «хитрість» чи «невеличкий секрет», відомий лише їм, адже діти полюбляють все таємниче. Крім того, символи, «створені» самими дітьми, стають для них більш зрозумілими, а значить і більш доступними у використанні.